gototopgototop
Salus populi suprema lex . Marcus Tullius Cicero

Правовий огляд окремих положень законодавчих змін у сфері створення, випробовування, транспортування та використання генетично модифікованих організмів
Вівторок, 20 березня 2012, 00:12

parliament

В Україні на законодавчому рівні закріплено основні вимоги щодо відстежування продукції, що містить ГМО, або отримана з їх використанням, а також державного контролю за обігом ГМО.

Зокрема, 15 березня 2012 року Президентом України підписано Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів».

Необхідність прийняття даного закону зумовлена адаптацією українського законодавства нормативним положенням Європейського Союзу, а саме Регламенту Європейського Парламенту та Ради №1830/2003 від 22 вересня 2003 р. щодо відстежування та маркування генетично модифікованих організмів і відстежування продуктів харчування та корму, виготовлених із генетично модифікованих організмів та внесення змін до Директиви 2001/18/ЄС[1].

До прийняття даного Закону, нормативно-правова база України містила прогалину у сфері відстежування продукції, що містить ГМО.

Згідно положень ст.15 Закону «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» у новій редакції суб’єкти господарювання, які вперше вводять в обіг продукцію, що містить ГМО або отримана з їх використанням, зобов’язані складати у довільній формі письмову декларацію, в якій в обов’язковому порядку зазначаються відомості про суб’єкта господарювання, те, що така продукція містить ГМО або отримана з їх використанням, а також наводиться номер такої продукції у Державному реєстрі ГМО.

Водночас, у статті 151 Закону регулюється питання державного контролю за обігом ГМО та продукції, що отримана з використанням ГМО. Зокрема, на центральні органи виконавчої влади, відповідальні за виконання цього Закону, покладено обов’язок створення за відповідними напрямами, мережу випробувальних лабораторії з визначення вмісту ГМО у продукції.

Науково-методична координація діяльності випробувальних лабораторій з визначення вмісту ГМО у продукції буде здійснюватися науково-методичним центром з питань випробувань ГМО як державною науковою установою, який має бути визначений КМУ на протязі 3 місяців з дня вступу Закону в законну силу.

Слід зазначити, що виконання положень ст.15 Закону може викликати певні проблеми при їх практичному застосуванні. Зокрема, законодавець покладає на суб’єкта господарювання обов’язок складення декларації при введенні в обіг продукції вперше.

Ст. 4 Регламенту Європейського Парламенту та Ради №1830/2003 від 22 вересня 2003 р. вказує, що «на першому етапі розміщення на ринку продукту… оператор повинен забезпечити передачу в письмовому вигляді такої інформації оператору, що отримує продукт: що продукт містить ГМО чи складається з них, унікальні ідентифікатори, присвоєні цим ГМО». В подальшому ця інформація, видана оператором вперше при появі продукту на ринку, передається при подальшому розміщенні продуктів на ринку від одного оператора до іншого.

В контексті положень Регламенту Європейського Парламенту та Ради №1830/2003 нечітким видається формулювання статті 15 Закону, адже незрозуміло, чи декларація має складатися кожним окремим суб’єктом господарювання, який вперше у своїй господарській діяльності вводить в обіг продукцію, що містить ГМО або отримана з їх використанням, чи така складається лише тим суб’єктом господарювання, який загалом першим вводить продукцію для її реалізації на території України.

Підготував:

Андрій Петрів, член Ради ЕДЦ «Правова аналітика»



[1] Оfficial Journal L 268, 18.10.2003 р. 24-28.