Державне агентство екологічних інвестицій (ДАЕІ - відповідач, апелянт) подало Апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012, якою частково задоволено позовні вимоги ЕДЦ «Правова аналітика» (позивач), та зобов’язано відповідача надати Мін’юсту на реєстрацію тексти міжнародних договорів про продаж одиниць установленої кількості (ОУК), які були підписані ним із Японією та Іспанією у 2009 році. І по даній справі відкрито апеляційне провадження

Причини подання апеляційної скарги ДАЕІ:

- Не заперечуючи факту, що зазначені угоди повинні бути зареєстровані в Міністерстві юстиції України та належним чином опубліковані, апелянт не погоджується із постановою суду першої інстанції, вважаючи, що на нього не покладено обов’язку щодо передачі Мін’юсту міжнародних міжвідомчих угод на реєстрацію, а такий обов’язок покладено на Міністерство закордонних справ України.

- Також ДАЕІ вказує, що суд помилково не застосував до спірних правовідносин Постанову КМУ № 392 від 17.04.2008 «Про забезпечення виконання міжнародних зобов’язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом до неї» (Постанова № 392), яка, на думку апелянта, встановлює окремий порядок укладення договорів про продаж ОУК , та Порядок ведення Єдиного державного Реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затверджений постановою КМУ № 376 від 23.04.2001 (Порядок № 376), який покладає на МЗС обов’язок із подання міжнародних угод на реєстрацію Мін’юсту . Натомість, як вказує апелянт, суд лише застосував Постанову КМУ № 422 від 17.06.1994 «Про затвердження Положення про порядок укладення, виконання та денонсації міжнародних договорів України міжвідомчого характеру» (Постанова № 422), яка зобов’язує відповідача до подачі міжнародних угод на реєстрацію Мін’юсту, що є не правильним, на думку ДАЕІ, оскільки дана Постанова, не повинна застосовуватися до даних правовідносин у зв’язку із існуванням, окремого порядку укладення міжнародних угод про продаж ОУК, встановлених в Постанові КМУ № 392.

ЕДЦ «Правова аналітика» вважає такі доводи апелянта необґрунтованими у зв’язку із наступним:

1. Не дивлячись на те, що ДАЕІ вказує, що Постановою КМУ № 392 визначено окремий порядок укладення міжвідомчих договорів для ДАЕІ, варто зазначити, що дана постанова КМУ загалом стосується порядку виконання зобов’язань Україною за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом, визначаючи лише орган, уповноважений на укладення угод про продаж ОУК, та необхідність їх укладення на підставі рішення Кабінету Міністрів України, погодженого з Міністерством економіки та Міністерством фінансів (п. 2 Постанови № 392). Ця постанова КМУ взагалі не стосується питань реєстрації та опублікування міжнародних договорів , тому до даних правовідносин і слід застосовувати Постанову КМУ № 422, яка регулює власне питання реєстрації міжнародних угод, зокрема п. 10 якої покладає обов’язок із подання міжвідомчих договорів на реєстрацію Мін’юсту на органи державної влади, які їх уклали . Незалежно від того, чи підписання відбувалося за спеціальним порядком чи за загальним, це не звільняє уповноважених суб’єктів від виконання покладеного на них обов’язку щодо виконання вимог із реєстрації міжнародних договорів України. Враховуючи той факт, що Постановою №392 взагалі не визначено порядку оприлюднення укладених Державним агентством екологічних інвестицій договорів, тому підстав для незастосування відповідних положень чинного законодавства, зокрема постанови КМУ № 422, немає. Таким чином, постанова КМУ № 39 2, яка стосується виконання міжнародних зобов’язань України за Рамковою конвенцією ООН про зміну клімату , не змінює встановленого порядку оприлюднення та реєстрації міжнародних угод України , врегульований чинним законодавством України. Відтак суд першої інстанції не міг не застосувати постанову КМУ № 422, враховуючи, що це єдиний документ, який регулює питання реєстрації міжвідомчих міжнародних договорів, якими є договори про продаж ОУК.

2. Що стосується Положення №376 від 23.04.2001,  яке покладає на МЗС обов’язок із подання міжнародних угод на реєстрацію Мін’юсту, то варто зазначити, що це Положення має загальний характер та стосується функціонування Реєстру нормативно-правових актів загалом. А постанова КМУ № 422 має спеціальний характер та стосується питання укладення та реєстрації виключно міжвідомчих міжнародних договорів , тому дана постанова містить конкретизацію щодо міжнародних угод, які укладаються не МЗС, а центральними органами виконавчої влади, та на які покладається обов’язок із подання міжвідомчих міжнародних угод на реєстрацію у випадку укладення ними міжнародних угод. Таким чином, є доцільність у застосуванні спеціальної норми до відносин щодо реєстрації міжнародних договорів, укладених не МЗС, а органом центральної виконавчої влади, яким є ДАЕІ. Додатково варто відзначити, що укладення угод про торгівлю ОУК відбувається за окремими порядком, без залучення МЗС, а такі укладаються на підставі рішення КМУ та за погодженням із Мінекономіки та Мінфіном, про що вказує і позивач, та що передбачено п. 2 постанови КМУ № 392. Таким чином, погодженням із МЗС укладення договору про продаж одиниць установленої кількості не відбувається. Отже, у зв’язку із встановленням окремого порядку погодження підписання угод про продаж ОУК, який не передбачає погодження таких угод МЗС, вважаємо що застосування постанови № 422, яка покладає обов’язок із подання угод на реєстрацію на органи державної влади, які їх уклали, а не на МЗС, є логічним та законним при вирішенні даних спірних правовідносин.

У зв’язку із наведеним, ЕДЦ «Правова аналітика» просили Київський апеляційний адміністративний суд залишити без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2012.