Сьогоднішній рівень концентрації еквіваленту СО2 в атмосфері становить 430 млн. часток, у порівнянні із рівнем концентрації у 280 млн. часток до індустріальної революції. Економічний розвиток впливає на цей рівень концентрації і річні викиди постійно збільшуються і будуть збільшуватись без вжиття заходів щодо запобігання змінам клімату. Цей зв’язок зміни клімату та росту концентрації СО2 в атмосфері не є незмінним, адже може відбуватися декарбонізація економіки, зміни енергетичних технологій, але для цього необхідні відповідні рішення та дії усіх держав. Нестача викопного палива сама собі не приведе до зниження викидів парникових газів, адже тоді бізнес переключиться на ще більш вуглецемісткі сектори, якщо не буде відповідних рішень та досліджень у сфері розвитку низьковуглецевих технологій.

57% викидів походять від спалювання викопних палив у промисловості, енергетиці, транспорті та будівництві. Сільське господарство та зміна в землекористуванні призводять до 41% викидів. Усі ці викиди з часом збільшуються, особливо стрімко збільшуються викиди в енергетичному секторі, тому необхідними є певні рішення для утримання такого процесу.

Причини збільшення викидів парникових газів в енергетичному комплексі пов’язані із збільшенням чисельності населення, викидів на одного жителя, зростанням ВВП та використанням вуглецемісткої енергії. Тому навіть якщо вуглецемісткість економіки падає, загальні викиди збільшуються у зв’язку із збільшенням чисельності населення та доходів.

Показник викидів парникових газів на одного жителя у розвинутих країнах значно вищий, ніж у тих, що розвиваються, але у зв’язку із стрімким розвитком останніх, їх викиди невдовзі будуть однаковими, у зв’язку із збільшенням чисельності населення та енергетичною інтенсивністю економік країн, що розвиваються. І тільки структурні зміни економік можуть зупинити цю негативну тенденцію. Існують різні проекції зростання доходів та збільшення викидів парникових газів, але всі зводяться до того, що викиди є надвеликими, якщо бізнес буде розвиватися за звичним сценарієм і ростимуть швидше загальні викиди ніж викиди на одного жителя.

Зв’язок економічного розвитку із збільшенням викидів не є непорушним, адже можливі такі зміни та відкриття, які нададуть людству знання про нові види енергії, видобування та виробництво якої не пов’язане із викидами вуглецю. Енергозбереження також сприятиме скороченню викидів, адже є держави, де викиди на одиницю ВВП є невиправдано високими, оскільки їх економіка ніколи не була направлена на ощадливе використання природних ресурсів.

Стабілізація викидів парникових газів полягає у доведенні концентрації СО2 в атмосфері до такого рівня, який забезпечує природну можливість Землі виводити парникові гази із атмосфери. Стабілізація вимагає, щоб глобальні викиди досягли піку в наступні 10-20 років і почали скорочуватися хоча б на 1-3-5% кожного року. Відкладення строку досягнення піку збільшить показники необхідних темпів зі скорочення викидів удвічі. Якщо послабиться абсорбція вуглецю, то ці необхідні цілі зі скорочення будуть підвищуватися. Для досягнення існуючих цілей необхідні інвестиції у розвиток низьковуглецевих технологій.

Згідно Кіотського протоколу до парникових газів віднесені: двоокис вуглецю (77%), метан (14%), закис азоту (8%), гідрофторвуглець (0,5%), перфторвуглець (0,2%), гексафторид сірки (1%). Слід зазначити, що метан виводиться із атмосфери набагато повільніше ніж СО2, тому його негативний вплив на зміну клімату є сильнішим.

В Огляді Стерна фокус здійснено на необхідності стабілізації викидів парникових газів на рівні 450-550 млн. часток еквіваленту СО2. Чим вищим є рівень стабілізації, тим більше буде підвищуватись глобальна температура. Наведено шляхи стабілізації викидів із досягненням піку в різні періоди та досягнення рівня стабілізації на рівні 450-550 млн. часток еквіваленту СО2 в атмосфері. Зокрема стабілізація на рівні 450 млн. часток буде дуже дорогою, оскільки вимагатиме річного скорочення викидів на 7%. Пік на рівні 500 млн. часток еквіваленту СО2 у 2010 році вимагатиме річного скорочення викидів на 3%, що є значно легше, у порівнянні із попереднім показником. Для стабілізації концентрації СО2 необхідним є скорочення його викидів на 80% від рівня 2000 року. Для досягнення цієї мети важливим є процес природної абсорбції вуглецю.

Чим пізніше у світі буде досягнуто пік викидів парникових газів, тим більш вразливим буде світ до глобальних змін клімату. Шляхи, які вимагають різкого скорочення викидів економічно будуть дуже дорогими.

Основним викликом є зміна взаємозалежності викидів від ВВП та збільшення чисельності населення, щоб забезпечити сумісність стабілізація викидів із економічним розвитком.

Існують різні способи скорочення викидів, у різних секторах, які мають різну ціну та ефект. Основні способи скорочення викидів парникових газів: зменшення потреб у енергоінтенсивних товарах і послугах, енергозбереження, перехід на низько вуглецеві технології, зменшення викидів не пов’язаних із викопним паливом.

Коли говоримо про зменшення потреб у СО2-інтенсивних продуктах і послугах, мається на увазі поширення використання екологічно-дружніх технологій та товарів, включаючи транспорт. Для цього повинна поширюватися необхідна інформація і має відбуватися певна освітня діяльність в даному напрямі.

Покращення енергозбереження є важливим завданням у сфері боротьби зі зміною клімату та полягає у зменшенні обігрівання, охолодження, освітлення, замороження, транспортування, перехід з вугілля на газ, використання природного освітлення, утеплення стін тощо.

Низьковуглецеві технології включають в себе використання енергії вітру, хвиль, сонця, уловлювання та зберігання вуглецю для виготовлення електрики, поширення біоенергії, гібридних та електромобілів тощо. Але слід зазначити що більшість низьковуглецевих технологій є дуже дорогими, у порівнянні із використанням викопних палив, хоч і їх ціна з часом падає.

Поєднання низьковуглецевих технологій та енергозбереження є необхідним для досягнення цілей зі скорочення викидів, при цьому на початку завдяки енергозбереженню відбуватимуться значні скорочення, а з часом планується, що сектори розвитку альтернативних джерел енергії розвиватимуться та забезпечуватимуть більш вагоме скорочення викидів, порівняно із тим, яке існує сьогодні.

Різноманітні моделювання передбачають витрати від -2 до +5% річного ВВП до 2050 року для різних стабілізаційних шляхів. Стабілізація концентрації парникових газів на рівні 500-550 млн. часток еквіваленту СО2 коштуватиме 1% ВВП до 2050 року з похибкою +/­­­­­- 3%. Витрати будуть більшими, якщо заходи із запобігання будуть більш різкими та раптовими. Розмір витрат також залежить від того, якою буде політика у сфері зміни клімату. В деяких країнах скорочення викидів коштує значно дешевше, ніж в інших. Особливо країни, які в значній мірі «декарбонізували свою економіку», платитимуть за скорочення більше. Загалом, стабілізація на рівні 500-550 млн. часток еквіваленту СО2 коштуватиме третину від ціни стабілізації на рівні 450-500 млн. часток еквіваленту СО2.

Структурні зміни та різні часові рамки скорочення викидів в різних країнах впливатимуть на баланс витрат та позитивні наслідки від скорочення викидів. Якщо в одних країнах політика зі скорочення викидів запроваджуватиметься більш активно, то існує загроза того, що вуглецемістка промисловість буде розміщуватися в країнах, які не впроваджують політику зі скорочення викидів.

Вплив заходів із запобігання змінам клімату на різні сектори економіки буде нерівномірним. Вартість товарів вуглецемісткої промисловості зростатиме. Країни, які залежать від енергоінтенсивних товарів, зазнають найбільшого удару.

При визначенні ціни попередження зміні клімату не слід враховувати лише ціну запобігання зміні клімату, адже є й інші позитивні наслідки від запобігання зміні клімату, які є необхідними та корисними для країн, і ці аспекти також повинні бути враховані.

Підготувала: М.Булгакова